У похилому віці поширеність захворюваності на суглоби і хребта носить характер епідемії. Незважаючи на це, як правило, у лікувальних закладах не люблять проводити нехірургічне лікування суглобів та хребта у літніх людей. З огляду на вкрай низьку ефективність такого лікування.
Коли пацієнти похилого віку звертаються до лікарні та пред'являють свої скарги, то часто чують у відповідь від медичних працівників: Що ви хочете, скільки вам років? Це вже не лікується!». І тоді хвора людина починає сприймати свій діагноз як безвихідь, як вирок.
Але чи правомірний такий підхід до пацієнтів похилого віку? Хіба літній вік – це синонім хворих на суглоби та хребта?
Просто давайте звернемо увагу на кілька фактів:
По-перше, якщо порівняти різних людей у віці, скажімо 80 років, то виявляється, що не у всіх їх проблеми з опорно-руховим апаратом. Так, більшість, але не всі. Усі бачили людей віком 80-90 років, у яких практично нічого не болить.
По-друге, якщо у літньої людини з болить праве коліно, то ліве коліно може не хворіти зовсім. А якщо болять обидва коліна, то може зовсім не хворіти на ліктьовий суглоб. Адже і колінам і ліктям однакова кількість років.
По-третє, якщо у людини, припустимо, віком 70 років, 1 рік тому розболівся якийсь із суглобів, а ще рік тому він зовсім не хворів. То, т.к. навряд чи можна подумати, що він почався лише рік тому. Почався він набагато раніше. Артроз суглобів розвивається багато років. Наведені факти яскраво ілюструють відсутність прямого зв'язку між літнім віком та болями в суглобах та хребті. Літній вік – це не діагноз, а тим більше не вирок. Перебувати у певному віці – це не означає 100% мати букет хвороб. Те саме стосується і можливостей лікування у літньому віці. Фраза "У такому віці це вже не лікується!" насправді звучати ніколи не має! Якщо є проблема, потрібно шукати шляхи її вирішення незалежно від віку хворої людини.
Проілюструємо вищесказане кількома яскравими прикладами із життя відомих людей:
Колишній президент США Джордж Буш-старший у день свого 90-річчя здійснив стрибок із парашутом. Це вже 8-й його стрибок.
У віці 91 року пенсіонерка Джоанна Каас потрапила до книги рекордів Гіннеса, як найстарша гімнастка. Пані Каас здобула вже 11 медалей на чемпіонаті серед літніх спортсменів, хоча стверджує, що займається гімнастикою виключно заради власного задоволення.
Мешканка Білгорода Марія Колтакова — ветеран Великої Вітчизняної війни, учасниця Курської битви та операції зі звільнення Освенциму. На фронті була санінструктором, винесла з боїв понад 80 поранених солдатів. У віці 96 років Марія Денисівна вперше в житті здійснила політ в аеротрубі. І це далеко не перший її екстремальний досвід. В активі у Марії Колтакової також стрибки з парашутом.
Роуз Джеррард(Rose Gerrard) тренується у Федерації Кі-Айкідо Великобританії (Ki Federation of Great Britain).
На фото поряд із Rose Gerrard - Steve Walker, який асистував їй під час атестації.
А ось і наша Ніна Романівна Кириленко.
Ніна Романівна почала займатися цим видом бойових мистецтв у… 64 роки, коли привела в айкідо власну онучку.
У ранньому дитинстві займалася акробатикою, а вже десь із 5-го класу почала займатися легкою атлетикою. Займається, до речі, і сьогодні. Бере участь у багатьох змаганнях Україною, часто виїжджає до Білорусі, її запрошують на змагання. Нині бігає дистанції на 5 та 10 км. Також пробігає напівмарафон – 21 км. Марафон поки що залишила, бо більше часу зараз приділяє айкідо.
У віці 71 р. у жовтні 2017 р. у Києві успішно здала атестацію на 2-й дан (чорний пояс).
І таких прикладів дуже багато.
Висловлюємо вдячність за надану частину матеріалів, використаних у цій статті президенту Дніпропетровської обласної федерації айкідо І.Г.Снітівкеру та тренеру федерації Г.Є.Калінеру.
Авторська методика лікування суглобів і хребта, що використовується в Артроклініці Акта®, застосовується в будь-якому віці, у тому числі й у літніх пацієнтів за відсутності у них абсолютних протипоказань для цього. Так відбувається тому, що за допомогою методики проводиться лікування конкретного захворювання, симптоми та прояви якого не залежать від віку.
