Періартрит або періартроз (від ін.-грец. περι — навколо, навколо, ἄρθρον — суглоб) - це цілий ряд із групи навколосуглобових (позасуглобових) захворювань м'яких тканин (тобто м'яких тканин, що оточують суглоб і що у його функціонуванні - м'язів, зв'язок, сухожиль біля місць прикріплення, синовіальних сумок).
Це запально-дегенеративні захворювання навколосуглобових м'яких тканин, що характеризуються дистрофічними змінами цих м'яких тканин із подальшим реактивним запаленням, а також можливим утворенням осифікатів (ділянок звапніння). При цьому внутрішньосуглобові структури до патологічного процесу не залучаються.
Різниця в термінології обумовлена тим, що захворювання протікає стадійно, іноді з переважанням асептичного запалення (періартрит), а іноді дегенератифно-дистрофічних змін (періартроз).
Поширеність періартриту (періартрозу)
На частку запально-дегенеративних захворювань м'яких тканин різної локалізації в ортопедії та ревматології припадає близько 25% усіх позасуглобових уражень опорно-рухового апарату. Серед них найчастіше зустрічається плечолопатковий періартрит; Дещо рідше спостерігаються періартрити променево-зап'ясткового, ліктьового, тазостегнового, колінного, гомілковостопного суглобів, суглобів стопи.
Найчастіші види періартриту (періартрозу)
в залежності від локалізації патологічних вогнищ традиційно виділяють у вигляді окремих захворювань:
- плечолопатковий періартрит
- епікондиліт латеральний (тенісний лікоть) або медіальний (лікоть гольфіста)
- стилоїдит
- трохантерит
- хвороба Пеллегріні-Штіда
Причини та механізм розвитку періартриту та періартрозу (етіологія та патогенез)
Існують 2 основні теорії:
- первинні зміни у хребті (міжхребцевому диску) - реакція подразнення з боку вегетативної нервової системи внаслідок хронічного стискання спинномозкового нервового корінця, що веде до нейродистрофічних змін та рефлекторного порушення кровообігу до місць прикріплення фіброзних тканин.
- первинні зміни в місці захворювання - внаслідок гострої травми або перенапруги м'язів у місцях їх прикріплення до кісткових виступів (1-моментного або хронічного - відбувається мікротравматизація м'яких тканин (надриви, крововиливи)), розвивається їх асептичне запалення, що спричиняє подразнення периферичних рецепторів.
Крім цього, до розвитку плечолопаткового періартриту можуть призводити захворювання (інфаркт міокарда, стенокардія, туберкульоз легень, цукровий діабет, ЧМТ, хвороба Паркінсона), а також деякі операції (мастектомія), що порушують мікроциркуляцію в області плечового суглоба.
Як сприятливі фактори виступають тривале охолодження, вроджені фіброзні дисплазії, артропатії.
У тканинах з недостатньою васкуляризацією формуються вогнища некрозу, які надалі зазнають рубцювання та кальцифікації, а також асептичного запалення.
Діагностика періартриту (періартрозу):
Основні скарги при періартриті (періартрозі):
На болі в ділянці суглоба та пов'язані з ними обмеження рухів.
При пальпації визначаються локальні ділянки хворобливості, що відповідають запаленим м'якотканним анатомічним структурам.
Лабораторні дослідження при періартриті (періартрозі):
У гострій фазі характерні зміни з боку крові – підвищення ШОЕ та СРБ.
Рентгенологічне дослідження при періартриті (періартрозі):
Проводиться рентгенографія хворого суглоба та відповідного відділу хребта.
Зазвичай рентгенологічні зміни визначаються при хронічній формі періартриту (періартрозу), що далеко зайшла. Зазвичай, вони характеризуються періартикулярними відкладеннями мікрокристалів кальцію (осифікатом чи калькульозним бурситом); також може визначатися локальний остеосклероз та остеопороз.
Інші інструментальні дослідження при періартриті (періартрозі):
Для уточнення діагнозу може виконуватися УЗД, МРТ суглоба.
Інвазивні методи діагностики (артрографія, артроскопія) виправдані під час вирішення питання хірургічному лікуванні.
